6030-ий день мого життя

В колонках играет – Плач Єремії – Лиш вона
Настроение сейчас – намане впринципі
от БЛІНА! що ж то таке коїться?! якого чорта зара в кімнаті так холодно?! було б не так образливо, якби так було по всій квартирі, так ні тільки в МОЇЙ кімнаті!!! аааа! хоч бери і зберігай тут соски,як в морозильній камері…
і зразу згдала оту дурнувату фразу з якогось серіалу: “Кто б сагрєл”
в моєму випадку не “кто”, а “що”. ванна, а тим паче з водою, а ще краще з ванна з гарячою водою, то є безперечно найкрутіша річ у цілому всесвіті, коли ти покриваєшся бурульками. ну і логічно я набрала по самі краї і плюхнулась в неї… а все ж так гарно починалось, я ж тільки зігрітись хотіла! а вийшло що мамця й досі ходить і торочить мені, що я така сяка, розхлюпала воду в ванній, як мала свинюка в калюжі (адаптовано))
і знову БЛІІІІН!!! нівіть уже стопочка блінчиків. холодно!!! уже повністю замерзли руки, ковдра не допомага, бо постійно кудись сповза, а я сиджу як останній пінгвін, і тік щоки палають… видно хтось згадує… ну та й грець із ним! відволічусь і розкажу-пожаліюсь, як я провела 6030-ий день свого життя.
Ітак, летс гоу)) *тяжко видихнула перед початком розповіді*
прокинулась в половині дня, і мляво глянувши на кдинник, вскочила, бо згадала, що я мала вже зателефонувати подрузі, щоб домовитись з нею за сьогоднішній день. ага! домовилась блін! я мабуть з таким розгладом ніколи не попаду до того клятого напівзакинутого аеропорту %) а все тому, що, зайшовши в нет, я отримала повідомлення, в якому йшлось що все відміняється. наче підстрілена, впала в ліжко носом до стелі… спати більше зовсім не хотілось. настав злобний втик. ох! а далі враз згадала, що в мене лишились, мо й не такі приємні, точніш ледве мені приємні справи – похід по магазинам %) ну я ж така модна поїхала, заходжу в перший же магазин дитячого взуття дивлюсь, осяяні сонцем, на поличці чтоять кеди, божествена аура оточує їх,і навколо долинають янголські звуки… та все враз змінилось, як дехто згадав настанову “ДОЦЯ, І НЕ ВЗДУМАЙ КУПУВАТИ КЕДИ!!! *бо повішу!*” (знов адаптація) на мордашці з*явилась сердита міна, а вуха почав рзати вбивчий голод діми білана, розвернулась, і швидесенько шоб не псіхонуть вийшла… отак пошвендяла де тік могла. блін!!! і ще міліони блінів! чому в мене така мала нога?!! все що мені хочаб краплю подобалось все 37 і більше розміру! можна канєшно було б напхать вати, за добрим радянським методом, та в моєму випадку довелось би рулона два пхать від 34-35 до 37-39 %)
нарешті знайшла ШОТО нормальне більш-менш. шоб без мікі-маусів і без БЛЬОсточок… фіолетові шкари – балєтки.
а знаєте, що я помітила? що зара, мабуть, не лишилось такої дівулі, у котрої не було б хоч чогось такого кольору! і куда мір катіцца?
стомлена, сповнена глюцинацій від запаху шкіряного замінника, в тих магазинах, я попленталась в невідомому (ну майже) напрямі. і тут БАЦ! згадала, і вирішила зробити собіхоч якусь приємсність))) придбала гарні наушнічки синенькі такі, і з крутеньким звучком) ну що питається ще тре для щастя? ах, ну да, шоб в кімнаті стало тепло))
далі повернулась додому, відморозилась від всіх абсолютно зустрічей і дава ґвалтувать і-нет… аж допоки не написала цей пост.
6030-ий день-символ життя могоо, символ холоду і трішечки розчарувань, символ дурнуватих думок і нічим н розумнішої самотності, символ того що закінчились свята, символ того, що завтра в школу… я про неї вже і забула…
але щоб там не сталося в моєму житті, і вашому, тре все одно вірити в усе найкрутіше))) щасти!

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s